ПОДАРУВАТИ ЧИ ЗАПОВІСТИ: ЯК КРАЩЕ РОЗПОРЯДИТИСЯ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ ЗА ЖИТТЯ

Спробуємо розібратися з цим питанням.
•Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).
•Договір дарування — це домовленість, за якою одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ст. 717 ЦК України).
Незважаючи на те, що обидна правочини спрямовані на перехід права власності від власника землі (дарувальника, заповідача) до іншої особи (обдаровуваного, спадкоємця), вони мають досить суттєві відмінності.

По-перше, щодо вимог до їх укладення та нотаріального посвідчення.
Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Тоді як заповіт складається у письмовій формі та має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України.
Так. відповідно до ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 1252 ЦК України передбачено, що заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю. Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, шо ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна. Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції. Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії. також заповіт працівника, члена його сім'ї і члена сім'ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником цих частини, з'єднання, установи або закладу. Заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи. Заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.
Тобто, заповіт має ширше коло осіб, які можуть його посвідчувати, тоді як договір дарування земельної ділянки можна укласти виключно у нотаріуса.

По-друге щодо можливості вчинення правочину через представника.
Договір дарування земельної ділянки може бути укладений через представника, проте у дорученні має бути вказано ім’я обдаровуваного. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним (ст. 720 ЦК України).
Натомість, право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (ст. 1234 ЦК України).

По-третє, щодо моменту та особливостей переходу права власності на землю.
За договором дарування право власності на майно переходить від дарувальника до обдаровуваного при посвідченні правочину та передачі майна в дар. Уклавши договір дарування, дарувальник перестаєте бути власником свого майна та втрачаєте будь-які права на нього. Майно вибуває із власності дарувальника. Змінити своє рішення та забрати дарунок, що був переданий у дар фактично неможливо.
Відповідно до ст. 727 ЦК України дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо:
— обдаровуваний умисно вчинив кримінальне правопорушення проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей;
—обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, тоді спадкоємці дарувальника мають право вимагати розірвання договору дарування;
—обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність;
—внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.
При посвідченні заповіту, заповідач й надалі залишається власником свого майна (вказаного в заповіті) до дня смерті, а право власності на спадкове майно переходить до спадкоємців (особи вказаної у заповіті) лише після оформлення спадщини та отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
• Звертаю увагу, що відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. А тому спадкоємцю за заповітом варто пам'ятати про необхідність звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини протягом шести місяців від дня смерті заповідача для можливості закликання до кола спадкоємців за заповітом та належного оформлення своїх спадкових прав на земельну ділянку.

На відміну від договору дарування, при посвідченні заповіту, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт чи скласти новий. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Також заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни (ст. 1254 ЦК України).
Ще однією умовою, яка може вплинути на можливість успадкування земельної ділянки, що охоплена змістом заповіту, є наявність обов'язкових спадкоємців у спадкодавця.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Тому, маючи намір на спадкування майна за заповітом, слід враховувати можливі ризики наявності в особи інших спадкоємців, які можуть мати обов’язкову частку в спадщині, а тому оформити право власності на майно в цілому буде неможливим.

По-четверте, щодо можливості розпорядження земельною ділянкою особою, право власності до якої переходить за договором дарування чи в порядку спадкування за заповітом.
При посвідченні заповіту заповідач і надалі залишається власником майна, вказаного у заповіті, а тому має право вільно ним користуватися та розпоряджатися.
Натомість спадкоємець за заповітом не має права розпоряджатися такою земельною ділянкою, тобто її продати, здати в оренду, подарувати і т. ін., доки у встановленому законом порядку не оформить спадщину вже після смерті заповідача.
Тобто, право на розпорядження майном виникає лише після смерті спадкодавця та належного оформлення у нотаріуса спадкових прав.
Тоді як за договором дарування обдаровуваний стає власником дарунка при укладенні договору та його державній реєстрації, а тому право на розпорядження земельною ділянкою виникає у нього відразу після оформлення правочину.
У такій ситуації власнику землі, який бажає зробити подарунок, варто пам'ятати, що після посвідчення договору дарувальником втрачаються будь-які права щодо цього майна і новий власник без будь-яких обмежень зможе подароване майно продати, подарувати, здати в оренду.

По-п'яте, щодо вартості посвідчення та необхідного для цього пакету документів.
Посвідчення заповіту потребує мінімальних фінансових затрат та підготовки документів. Нотаріусу достатньо пред'явити паспорт заповідача, його реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) та правовстановлюючий документ на земельну ділянку. Якщо є можливість, то краще надати документи, які посвідчують особу, на користь якої буде зроблено заповідальне розпорядження, щоб нотаріус не допустив помилку при зазначенні її прізвища, імені, по батькові та дати народження. Для посвідчення заповіту необхідна присутність лише заповідача. При цьому, особа, яка вказана у заповіті, може й не знати про його наявність. І вже після смерті спадкодавця, спадкоємець, який вказаний у заповіті, має шість місяців, щоб визначитися з бажанням чи, навпаки, небажанням приймати спадщину та здійснювати переоформлення на себе землі. Всі фінансові затрати на оформлення права власності на успадковану земельну ділянку вже буде нести сам спадкоємець після смерті спадкодавця.
При посвідченні договору дарування є обов'язковою присутність і обдаровуваного, і дару-вальника (або їх представників), і всі витрати щодо оформлення переходу права власності на землю потрібно нести в момент укладення правочину. Посвідчення договору дарування вимазроблено заповідальне розпорядження, щоб нотаріус не допустив помилку при зазначенні її прізвища, імені, по батькові та дати народження. Для посвідчення заповіту необхідна присутність лише заповідача. При цьому, особа, яка вказана у заповіті, може й не знати про його наявність. І вже після смерті спадкодавця, спадкоємець, який вказаний у заповіті, має шість місяців, щоб визначитися з бажанням чи, навпаки, небажанням приймати спадщину та здійснювати переоформлення на себе землі. Всі фінансові затрати на оформлення права власності на успадковану земельну ділянку вже буде нести сам спадкоємець після смерті спадкодавця.
При посвідченні договору дарування є обов'язковою присутність і обдаровуваного, і дарувальника (або їх представників), і всі витрати щодо оформлення переходу права власності на землю потрібно нести в момент укладення правочину. Посвідчення договору дарування вимагає від власника землі мати значно більший пакет документів, ніж при складанні заповіту.

ВИСНОВОК
Перед тим як посвідчувати заповіт чи договір дарування потрібно розуміти всі за та проти й усвідомлено обрати саме той вид правочину, який є найкращим для кожного зі сторін у конкретній ситуації. Для власника земельної ділянки посвідчення заповіту є більш надійнішим способом, так як право власності не вибуває до дня смерті у такої особи, а спадкоємець набуває права власності після того, як оформить спадщину.
Проте наявність заповіту не може гарантувати переходу права власності до спадкоємця, що вказаний у заповіті в цілому, у тому випадку, якщо у спадкодавця є ще й інші спадкоємці за законом, що мають право на обов'язкову частку у спадщині.
Як надійніше та краще? Єдиного правильного рішення не існує. Все індивідуально у кожній життєвій ситуації та родині.

Яким же чином краще оформити своє бажання передати земельну ділянку: подарувати чи заповісти?